Голова СУР, депутат Микола Мирослав Петрецькький зустрівся з ректором Сучавського Університету, Валентином Попа та деканом Філологічного Факультет, Лумініцою Турку. На зустрічах були присутні Ана Марія Гавріли та голова Сучавської філії СУР, Іля Савчук. Також всі присутні зустрілись з студентами які вивчають українську мову.

 

                                                                                                                             * * * 

 

          DЗ нагоди відзначення міжнародного дня освіти, Сучавська філія СУР організувала культурні заходи у всіх школах де учні вивчають українськy мову. З боку СУР, на подіях були присутні голова СУР, депутат Микола Мирослав Петрецькький, голова Сучавської філії СУР, Іля Савчук та голови місцевих організацій СУР, які відвідали і музей пані Елени Торак.

 

 

                                                                                                                                * * *

 

          5 жовтня ц.р., голова Союзу українців Румунії, Микола Мирослав Петрецький, зустрівся з членами Ботошанского Комітету СУР для аналізу навчання на українській мові в повіті, культурних подій організованих філією та інвестицій які будуть здійснюватися для українців Ботошанского повіту. 

 

 

         Врученням 29 червня 2017 р. вірчих грамот Президенту Румунії Клаусу Вернеру Йоганнісу, Надзвичайний і Повноважний Посол України Олександр Баньков розпочав свою дипломатичну місію в Румунії, сусідній країні, де споконвіку проживають в порозумінні та взаємоповазі українці з румунами, долаючи разом часто нелегкі історичні випробування. 

         Вельмиповажний представник України відвідав Сучавщину в супроводі депутата від української меншини в Парламенті Румунії, одночасно і голови Союзу Українців Румунії, Миколи Мирослава Петрецького. 

          В приміщенні повітової організації українців, головою якої є Ілля Савчук, члени проводу, зустріли новопризначеного представника української дипломатії в Бухаресті. Ілля Савчук представив склад проводу, висловив особливу честь, яку відчувають всі присутні в залі пізнати безпосередньо і поспілкуватись з українським дипломатом, вважаючи цю нагоду знаковим моментом в діяльності Буко­винської української організації, і запросив Його Екцеленцію представитись та наголосити на кілька пріоритетах діяльності Посольства України в Румунії в напрямку покращення взаємних відносин між двома державами та народами, зокрема в поліпшенні виявлення етнічної ідентичності українців в Румунії. 

 

           В приміщенні повітової організації українців, головою якої є Ілля Савчук, члени проводу, зустріли новопризначеного представника української дипломатії в Бухаресті. Ілля Савчук представив склад проводу, висловив особливу честь, яку відчувають всі присутні в залі пізнати безпосередньо і поспілкуватись з українським дипломатом, вважаючи цю нагоду знаковим моментом в діяльності Буко­винської української організації, і запросив Його Екцеленцію представитись та наголосити на кілька пріоритетах діяльності Посольства України в Румунії в напрямку покращення взаємних відносин між двома державами та народами, зокрема в поліпшенні виявлення етнічної ідентичності українців в Румунії. 

          Посол Олександр Баньков: – Дуже дякую за створену нагоду познайомитсь! Як ви вже знаєте, два місяці тому я приїхав до Бухареста і розпочав роботу з моменту вручення вірчих грамот президенту Румунії. Зразу ж ми почали повноцінно працювати, вирішуючи повсякденні справи, притаманні нашим обов’язкам. Ідея візиту сюди і по всіх повітах, де проживають компактно українці, є однією із них і ми її обговорили з паном депутатом і головою СУРу десь з самого початку мого приїзду, з метою особисто познайомитись з станом, в якому українці проживають, навчаються, організовують культурні заходи та проводять свою звичайну щоденну роботу. В повіті Тулчі я був, наприклад, і бачив як там вони проводили міжетнічний фестиваль. Мені дуже приємно пізнати всіх вас, побачити і відчувати, що українська справа, за постійною підтримкою СУРу, є жива, розвивається і хочу запевнити Вас, що ми вже розпочали нашу співпрацю з СУРом, з повітовими організаціями, робимо спільні заходи на національному рівні, робимо все необхідне для того, щоб ця підтримка українців в Румунії та, відповідно, румунів в Україні – бо це двосторонні відносини – здійснювалась конкретними міждержавними контактами, контактами між людьми по-перше, щоб вони, контакти, в першу чергу були якнайкращими в обох країнах. 

          Тому я буду завжди готовий до ваших пропозицій, ідей, питань, мій телефон чи електронна пошта завжди готові на спілкування; окрім цього, є вже в мене персональні контакти і я закликаю вас до діалогу. Лише в діалозі і у відкритих відносинах зможемо ідентифікувати ті рішення, які можуть бути дійсно на користь українським громадам, в даному випадку в Сучаві, але й не тільки. Ми не раз розподіляємо українців на тих, що живуть на Сучавщині, на Мараморощині, Тулчі, Ба­натах або будь-де, але це для нас просто українство Румунії, яке буде завжди нами підтримуватись, завжди буде, сподіваюсь, разом з нами у підтримці України в ці тяжкі історичні часи, через які зараз сучасна Україна проходить. Всім дякую і я готовий до ваших запитань, ідей, пропозицій. 

           Микола М. Петрецький: – Я хочу також щиро привітати Його Ексцеленцію, Посла України, з нагоди відвідання Сучавської філії СУРу. Як засвідчив сьогодні сам пан Олек­сандр Баньков, з самого початку приходу на цю почесну посаду, якого ми так палко бажали і не раз на наших засіданнях підкреслювали брак цього високого контакту, ми налаштували оці безпосередні зустрічі. Радість побільшується тим, що в особі посла є молода, енергійна, високоосвічена і рішуча людина. Як повідомив пан посол, зараз після вручення вірчих грамот Президенту Румунії розпочались і конкретні діяння з СУРом, з повітовими організаціями, з місцевими адміністративними і політичними авторитетами Сату Маре, Бая Маре, Сучави, і це ми вважаємо нормальними стосунками, але й плідними, тому що не робиться ніякої різниці між українцями, де б вони не знаходились, а такі візити тільки зміцнюють єдність між українцями Румунії. Єдність і позитивні діяння українців в Румунії, а румунів в Україні, зміцнюють відносини між нашими державами і тому я хочу в черговий раз Вам подякувати за нелегку подорож, яку Ви зробили по наших філіях і вважаю, що будете присутнім на багатьох подіях, котрих СУР організуватиме в подальшому часі. Сердечно дякую Вам! 

          Іван Боднар: – І я щиро вітаю Вас на Буковині! Хочу висловити кілька думок, які були б на користь всім нам. Вважаю, що наша організація, як найближчий сусід і друг України, повинна мати за головну мету постійні контакти з материковою культурою, звідки витікає наша духовна енергія і якою потрібно живити нашу духовність, насамперед молодого покоління. 

         Перша із моїх думок стосується вивчення рідної української мови. Признаймо, що живемо сьогодні у прагматичному світі, де людина діє в умовах вигод, які її стимулюють. Вважаю, що і у вихованні тепер діє цей принцип і непогано було б знайти ресурси стимулювання дітей в нав­чанні рідної мови. Залучення бізнесменів то цієї справи дало б непогані результати. 

         Також заснування українських інформаційних центрів у місцевостях, де проживають компактно українці, відіграло б позитивну роль в цьому напрямку. Діти, молодь взагалі, мали б можливість спілкуватись на рівні повітовому, національному і міжнародному. 

         Заснування українських дитячих садків європейського рівня в Румунії стимулювало б дітей вивчати українську мову і пізнати українську культуру.

         Плідними стали б стали обміни виховним досвідом між викладачами. Не знаю чому припинився обмін літніх учнівських таборів, дуже корисний для живого спілкування.  

         Культурна діяльність повинна постійно відчувати підтримку України, організатори подій в Румунії обов’язково повинні запрошувати артистичні колективи з України, а організатори культурних подій на Україні запрошувати українські колективи з Румунії. В цьому напрямку я започаткував шити-вишивати для кожної важливої культурної події рушник, з узорами, притаманними кожній зоні, в якій відбувається подія, і постійно зшивати ці рушнички з одного боку трикольоровою стрічкою (червоно-жовто-синьою), а з другого двокольоровою (синьо-жовтою). Сувій таких рушників вручався би на з’їзді СУРу кожній повітовій організації підряд. 

         Я продовжую організувати міжнародні пленери з художниками, які пізнали і люблять Буковину, в нас вже є тісні зв’язки, і я хочу подарувати Bам одну картину литовського художника, який намалював екстер’єр Сучевицького монастиря. Це на добру згадку про нашу зустріч з Вами!

         Михайло Міхаєску-Анюк: – Я також гратулюю Вас з нагоди приходу на високодостойну посаду! Вважаю, що ми можемо допомогти Україні тільки якщо буде спільна праця, будуть реальні пропозиції, реальні рішення і конкретні кроки. Українська діаспора в Румунії не є настільки економічно потужна як в Канаді, США, Англії, Франції та інших країнах, але ми можемо багато дечого зробити для іміджу України в Європі чи в світі навіть, бо оця нестандартна війна, що точиться на Україні, має за мету і спотворення образу країни та народу.  

         Нашими заходами, за допомогою нашої преси, радіо і телебачення, церкви навіть, ми постійно були і продовжуємо бути солідарні з українським народом, підтримувати його матеріально і морально.

         Як бачимо, Україна поводить себе гідно, це визнає весь цивілізований світ, а це вже надає їй певний статус-плюс, бо бачать в ній європейську демократичну державу.  

         Хочу додати, що побратання місцевостей Румунії з місцевостями України в прикордонній зоні є дуже важливе з точки зору прямих людських контактів, але треба поширити цей захід і з дальшими місцевостями, бо з досвіду вже можу сказати, що Черні­вецькій області мало хто з пересічних українців знає, що в Румунії проживають споконвіку їхні побратими. Прямі контакти є живі контакти і приводять до живих результатів. Дякую за увагу! 

          Євсебій Фрасинюк: – Ваша Ексцененціє, я щиро приєднуюсь до попередніх вітань адресованих Вам! Ідею стосунків румунської народності з українською можна посунути навіть до часів будування культури енеоліту званої Трипілля-Кукутень, пройти через Середньовіччя та дійти до наших часів і завжди знайдемо багато спільного обом народам. Прадавня істина говорить, що справжня дружба між людьми/народами складається в часі і на основі взаємопізнання. Спостерігаючи за подіями в геополітичній зоні, в якій ми знаходимося, я зауважив, що по радіо і телебаченню часто вживаються на адрес України вирази як «штучна держава», «Крим – це подарунок Хрущова» і т.п. 

          Утвердилася в плині часу ідея, що історію писали і пишуть переможці. Частково це правда, але сьогодні кожен народ вивчає і виховується у власній історії, написаної своїми справжніми істориками, бо, не знаючи свою правдиву минувшину, жоден народ не зможе вбачати правдиво своє світле будуче. 

           На рівні Посольства, яке Ви очолюєте, було б корисно зорганізувати разом із СУРом круглий стіл, чи іншу форму спілкування, де б запросити з України істориків, науковців, а з Румунії представників української та румунської преси, котрі б поінформували на основі незаперечних доказів і детально про історію України, про її державність, про її історичні кордони і т.п. Дякую за увагу!

           Олександр Баньков: – Питання, які стосуються обох меншин, української в Румунії та румунської в Україні, що стосуються обміну досвідом викладачів, літніх таборів, контактів між учнями – ми це все знову почали обговорювати з румунською стороною після одинадцятирічної паузи, бо комісія і моніторинг, які проводились в 2006-му році, через позиції обох сторін, в принципі не привели до нічого корисного для обох громад і зараз я радий, що ми відновили цю діяльність, вона є складною, але корисною; зізнаюсь, що це було нелегко, але ось, наступного тижня в Києві відбудеться засідання представників обох сторін. Маємо серйозні підстави, що відновиться діалог і конструктив і з румунського боку, і з нашого боку, а візит президента Йоганніса в Чернівцях і в Києві дасть певного поштовху в просуванні наших інтересів про двосторонню підтримку українців в Румунії та румунів в Україні, у виявленні їхньої ідентичності.  

           Не є секрет, що Україна дійсно в складній ситуації маючи військові дії, багато втраченого промислового і торговельного потенціалу – на рівні 20% –, бюджетні витрати є набагато більшими ніж можливості. З румунською стороною ми обговорюємо можливості спільно залучувати європейські фонди, двосторонні проекти на користь обох громад. Ми відійшли від того стану, в якому звинувачували один другого. Бо коли сваряться дипломати, це не на користь пересічному люду. Тому кажу, що на сьогодні в нас є перспективи на новий діалог і сподіваюсь, що в найближчім часі зможемо поділитись конкретними результатами. Тут вписуються і багато питань, яких ви обговорили. Що стосується відновлення генконсульства в Сучаві, то деякі перспективи намічаються. Нам вдалося вже нівелювати економічне зростання до оптимістичного стану, тобто Україна може задовольнити внутрішні потреби, а в співпраці з СУРом, шляхом спільних діянь ми зможемо здійснити і ваші пропозиції. 

          Те, що є дуже важливо, ми зуміли об’єднати націю. Допомога, насправді, може бути різною, матеріальною, і моральною, і є важливою. Є в Україні Інститут Національної Пам’яті, який займається такими чутливими моментами історії України, сусідніми відносинами. Я згідний з тим, що з румунською стороною, на рівні експертів, було б корисно шляхом діалогу та певного етикету ідентифікувати спільну історію, факти, які більше нас єднають, і тут вкладаються інформації та пояснення нашої справедливої історії. Це все треба знати на основі реалій, документів, ар­хеологічних розкопок і т.п., щоб насправді зрозуміти, що діяла і діє Росія в Україні та яка це є загроза і для інших країн, коли не існує взаємоповага та дотримання норм визнаних міжнародним правом. Я родом із Луганська і знаю з реалій і живого слова все, що там відбувається, і боротьба, і пропаганда, але боляче є те, що всі страждають, ніхто нічого не виграє, бо від війни ніхто ніколи не виграв. Там є тероризм, якого російські війська підтримують, а тамтешні люди є заручниками ситуації. Вони не бажали війни, а війна прийшла до них. Гуманітарна складова бракує, бо ніхто не може доступити до Криму чи Донбасу. Російській владі, мабуть, байдуже як відносно людської долі української сторони, але й відносно своїх людей, які воюють за неї, вона не цінує людське життя, або цінує дуже мізерно. Одне є війна справжня, за правилами визнаними світом, а зовсім інша оця нестандартна, в якій найбільше страждає цивільний народ.  

          Я дякую вам за цікаву розмову, а ви знаєте, що відносини України з Румунією залежать і від того як ви працюєте, відноситись до румунської держави, як вирішуєте спільні справи. Бажаю успіхів Вам і до нової зустрічі! 

          Спільне фото, маючи на другому плані портрет Тараса Шевченка, увічнює цю зустріч, але винесе, я впевнений, на перший план палкий заклик Великого Кобзаря: 

          «Обніміться ж, брати мої,/ Молю вас, благаю!... Борітеся – поборете,/Вам Бог помагає!/ За вас правда, за вас слава/ І воля святая!» 

 

                                                                                                                                         Євсебій Фрасинюк 

        Союз українців Румунії організує Міжнародну конференцію «Українці Румунії. Історія, сучасність та перспективи» яка відбудеться 17-19 листопада, 2017 р. у Бухаресті.

         Участь у конференції безкоштовна. Транспорт на території Румунії, проживання та харчування забезпечені Союзом Українців Румунії. 

        Всіх хто хоче взяти участь у конференції просимо заповнити реєстраційну форму конференції і надіслати її до 1 жовтня 2017 року, на слідуючий адрес Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

 

        РЕЄСТРАЦІЙНА ФОРМА УЧАСНИКА КОНФЕРЕНЦІЇ  

 

        Прізвище, ім'я, по батькові: 

        Науковий ступінь: 

        Вчене звання: 

        Місце праці і посада: 

        Контактна адреса (номер телефону та e-mail): 

Назва статті:

        Форма участі у конференції: 

         - очна (участь у заходах конференції, публікація статті у збірнику конференції)

          - заочна (публікація статті у збірнику конференції) 

        Які технічні засоби Вам необхідні для виступу? 

          - проектор, екран

          - озвучення презентації

          - інші: 

 

            Питання з проведення конференції надсилайте на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  

            Телефони оргкомітету 021 222 07 37; 072 505 72 51 (контактна особа – Михайло Трайста).  

 

         В 1993 році я взяв інтерв’ю Леонтію Сандулякові – першому послу Неза­лежної України в Румунії. Одне з запитань інтерв’ю, що появилося у журналі «Наш голос» під назвою «Щоб у вас і у нас все було гаразд», стосувалося і стану освіти рідною мовою румунів в Україні, насамперед у Чернівецькій області, де румунська меншина найчисленніша, а також українського шкільництва у Румунії.

         У Чернівецькій області з справою румунського шкільництва все було гаразд, себто на той той час тут діяло 86 шкіл з румунською мовою навчання /20,3 проц./, а ще було немало змішаних шкіл /українсько-румунські, російсько-румунські/, румуномовне населення становлячи в області 20 відсотків. А в Румунії – жодної української школи. 

        Три роки пізніше я взяв інтерв’ю тодішньому надзвичайному і повноважному послу України в Румунії, молодому українському дипломату Олександру Чалому. Звісно, не було оминуто питання освіти рідною мовою для українського населення Румунії. Його Ексцеленція пан посол змушений був з прикрістю відзначити, що «В Румунії не існує жодної школи з викладанням українською мовою» /на той час Сігетський український ліцей ще перебував у процесі відновлення/.

         Та ось, недавно Верховна Рада ухвалила Закон про освіту в Україні. Законом визначено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. 

         Закон нормальний, прийнятий найвищим законодавчим форумом незалежної демократичної країни, яка взяла курс на інтеграцію в євроатлантичні структури і у світове співтовариство. 

         В усіх найдемократичніших країн світу – США, Англії, Франції, Італії – мовою освітнього процесу всіх ступенів є державна мова. У Сполучених штатах не існує державних шкіл з українською, іспанською, польською мовою викладання, а тільки з англійською. Українці, наприклад, в США, Канаді мають недільні школи, де діти вивчають рідну мову. У Франції, підкреслюю, у переписах населення не існує національних меншин – всі французи. Та це не означає, що різні національні громади не мають права на етнічні організації, не мають можливості зберігати свої національні ознаки.

         Отож Україна, у власних національних інтересах, орієнтуючись на західні демократії /захищаючись, на нашу думку, і від зросійщення освіти та масмедія/ впроваджує з наступного року державну мову в освітньому процесі. Це не означає, що закон спрямований проти когось, зокрема проти румунської меншини в Україні, у зв’язку з чим у румунських засобах масової інформації, насамперед по деяких телеканалах, ура-патріоти підняли страшенну бучу, обвинувачуючи Київ у знищенні румунських шкіл. Підняли галас, не прочитавши Закону про освіту до кінця, методологію його застосування. 

          Адже у законі сказано чорним по білому, що «Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах для здобуття освіти, поряд з державною, мовою відповідної національності. Це право реалізується через класи /групи/ з навчанням мовою відповідної національності поряд з державною мо­вою. Особам, які належать до корінних народів України /отже і румунам – зам. н./ гарантується право навчання у комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти, поряд з державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується через створення класів /груп/ з навчанням мовою цього народу поряд з державною мовою. 

          Для порівняння: діти українців Румунії навчаються у румунських школах, вивчаючи рідну мову на кількох уроках на тиждень. 

         Хоча на румунсько-українських переговорах на найвищому рівні і на рівні делегацій міністерств освіти двох країн йшлося про паритетність, та з того нічого не вийшло. Українські школи в Румунії були знищені комуністичним режимом, їх не вдалося відновити у нових демократичних умовах.

         Телекоментатори і деякі журналісти дуже мало обізнані з реальностями в галузі шкільництва української меншини в Румунії. Так, один з галасливих «патріотів» зневажливо обізвався про Україну, мовляв, їй не можна довіряти, не треба підтримувати, для нього українців в Румунії всього 20 тисяч, від сили 30 тисяч! 

          На гачок гарячих пропагандистів попався й академік Єуджен Сімйон. В інтерв’ю румунській газеті «Evenimentul zilei» він заявив: «Україна прийняла недемократичний закон, який суперечить європейським законам... Зре­штою, це найперше право кожної меншини мати школи з рідною мовою викладання, як це мають українців Румунії. Звісно, треба вивчати і мову країни проживання, та не можна примусити дитину не розмовляти рідною мовою у школі». 

          Пан академік у прикрому блуді. Українці Румунії не мають своїх шкіл з викладанням рідною мовою, а Закон про освіту в Україні не забороняє учням pyмунам навчатися і говорити в школі їхньою мовою.

          Учений муж стурбований і тим, що письменники, які в Україні пишуть румунською мовою, повинні мати читачів, які є випускниками румунських шкіл. Проблемою читачів стурбовані і ми, українські письменники Румунії, та хто нас чує? 

 

                                                                                                                                       Михайло Михайлюк 

          5 вересня ц.р., Посол України в Румунії, його Екселенція Олександр Баньков, pазом з головою Союзу українців Румунії, депутатом Миколом Мирославом Петрецьким та головами філії Сату Маре та Марамуреш СУР, Горват Люба та Мирослав Петрецький, здійснив робочий візит в Бая Маре та Сату Маре те зустрівся з префектом повіту Марамуреш, Васіле Молдован, головою Повітової Ради Марамуреш, Габріел Зетя, заступник префекта повіту Сату Маре, Алтфаттер Тамаш, заступник голови Повітової Ради Сату Маре, Іван Рус, заступник мера м. Сату Маре, Адріян Албу, публічний манаджер, Крістіян Маріца.

         06 вересня ц.р., посол України в Румунії, разом з головою Союзу українців Румунії, депутатом Миколом Мирославом Петрецьким та Ілюм Саучуком, головою Філії Сучава Союзу українців Румунії, відвідав повіт Сучава де зустрівся з префектом повіту, Мірелою Адомнікаі, мером м.Сучава, Лунгу Іон, заступником голови Повітової ради Віорелом Середенчуком та членами Філії Сучава Союзу українців Румунії.