Врученням 29 червня 2017 р. вірчих грамот Президенту Румунії Клаусу Вернеру Йоганнісу, Надзвичайний і Повноважний Посол України Олександр Баньков розпочав свою дипломатичну місію в Румунії, сусідній країні, де споконвіку проживають в порозумінні та взаємоповазі українці з румунами, долаючи разом часто нелегкі історичні випробування. 

         Вельмиповажний представник України відвідав Сучавщину в супроводі депутата від української меншини в Парламенті Румунії, одночасно і голови Союзу Українців Румунії, Миколи Мирослава Петрецького. 

          В приміщенні повітової організації українців, головою якої є Ілля Савчук, члени проводу, зустріли новопризначеного представника української дипломатії в Бухаресті. Ілля Савчук представив склад проводу, висловив особливу честь, яку відчувають всі присутні в залі пізнати безпосередньо і поспілкуватись з українським дипломатом, вважаючи цю нагоду знаковим моментом в діяльності Буко­винської української організації, і запросив Його Екцеленцію представитись та наголосити на кілька пріоритетах діяльності Посольства України в Румунії в напрямку покращення взаємних відносин між двома державами та народами, зокрема в поліпшенні виявлення етнічної ідентичності українців в Румунії. 

 

           В приміщенні повітової організації українців, головою якої є Ілля Савчук, члени проводу, зустріли новопризначеного представника української дипломатії в Бухаресті. Ілля Савчук представив склад проводу, висловив особливу честь, яку відчувають всі присутні в залі пізнати безпосередньо і поспілкуватись з українським дипломатом, вважаючи цю нагоду знаковим моментом в діяльності Буко­винської української організації, і запросив Його Екцеленцію представитись та наголосити на кілька пріоритетах діяльності Посольства України в Румунії в напрямку покращення взаємних відносин між двома державами та народами, зокрема в поліпшенні виявлення етнічної ідентичності українців в Румунії. 

          Посол Олександр Баньков: – Дуже дякую за створену нагоду познайомитсь! Як ви вже знаєте, два місяці тому я приїхав до Бухареста і розпочав роботу з моменту вручення вірчих грамот президенту Румунії. Зразу ж ми почали повноцінно працювати, вирішуючи повсякденні справи, притаманні нашим обов’язкам. Ідея візиту сюди і по всіх повітах, де проживають компактно українці, є однією із них і ми її обговорили з паном депутатом і головою СУРу десь з самого початку мого приїзду, з метою особисто познайомитись з станом, в якому українці проживають, навчаються, організовують культурні заходи та проводять свою звичайну щоденну роботу. В повіті Тулчі я був, наприклад, і бачив як там вони проводили міжетнічний фестиваль. Мені дуже приємно пізнати всіх вас, побачити і відчувати, що українська справа, за постійною підтримкою СУРу, є жива, розвивається і хочу запевнити Вас, що ми вже розпочали нашу співпрацю з СУРом, з повітовими організаціями, робимо спільні заходи на національному рівні, робимо все необхідне для того, щоб ця підтримка українців в Румунії та, відповідно, румунів в Україні – бо це двосторонні відносини – здійснювалась конкретними міждержавними контактами, контактами між людьми по-перше, щоб вони, контакти, в першу чергу були якнайкращими в обох країнах. 

          Тому я буду завжди готовий до ваших пропозицій, ідей, питань, мій телефон чи електронна пошта завжди готові на спілкування; окрім цього, є вже в мене персональні контакти і я закликаю вас до діалогу. Лише в діалозі і у відкритих відносинах зможемо ідентифікувати ті рішення, які можуть бути дійсно на користь українським громадам, в даному випадку в Сучаві, але й не тільки. Ми не раз розподіляємо українців на тих, що живуть на Сучавщині, на Мараморощині, Тулчі, Ба­натах або будь-де, але це для нас просто українство Румунії, яке буде завжди нами підтримуватись, завжди буде, сподіваюсь, разом з нами у підтримці України в ці тяжкі історичні часи, через які зараз сучасна Україна проходить. Всім дякую і я готовий до ваших запитань, ідей, пропозицій. 

           Микола М. Петрецький: – Я хочу також щиро привітати Його Ексцеленцію, Посла України, з нагоди відвідання Сучавської філії СУРу. Як засвідчив сьогодні сам пан Олек­сандр Баньков, з самого початку приходу на цю почесну посаду, якого ми так палко бажали і не раз на наших засіданнях підкреслювали брак цього високого контакту, ми налаштували оці безпосередні зустрічі. Радість побільшується тим, що в особі посла є молода, енергійна, високоосвічена і рішуча людина. Як повідомив пан посол, зараз після вручення вірчих грамот Президенту Румунії розпочались і конкретні діяння з СУРом, з повітовими організаціями, з місцевими адміністративними і політичними авторитетами Сату Маре, Бая Маре, Сучави, і це ми вважаємо нормальними стосунками, але й плідними, тому що не робиться ніякої різниці між українцями, де б вони не знаходились, а такі візити тільки зміцнюють єдність між українцями Румунії. Єдність і позитивні діяння українців в Румунії, а румунів в Україні, зміцнюють відносини між нашими державами і тому я хочу в черговий раз Вам подякувати за нелегку подорож, яку Ви зробили по наших філіях і вважаю, що будете присутнім на багатьох подіях, котрих СУР організуватиме в подальшому часі. Сердечно дякую Вам! 

          Іван Боднар: – І я щиро вітаю Вас на Буковині! Хочу висловити кілька думок, які були б на користь всім нам. Вважаю, що наша організація, як найближчий сусід і друг України, повинна мати за головну мету постійні контакти з материковою культурою, звідки витікає наша духовна енергія і якою потрібно живити нашу духовність, насамперед молодого покоління. 

         Перша із моїх думок стосується вивчення рідної української мови. Признаймо, що живемо сьогодні у прагматичному світі, де людина діє в умовах вигод, які її стимулюють. Вважаю, що і у вихованні тепер діє цей принцип і непогано було б знайти ресурси стимулювання дітей в нав­чанні рідної мови. Залучення бізнесменів то цієї справи дало б непогані результати. 

         Також заснування українських інформаційних центрів у місцевостях, де проживають компактно українці, відіграло б позитивну роль в цьому напрямку. Діти, молодь взагалі, мали б можливість спілкуватись на рівні повітовому, національному і міжнародному. 

         Заснування українських дитячих садків європейського рівня в Румунії стимулювало б дітей вивчати українську мову і пізнати українську культуру.

         Плідними стали б стали обміни виховним досвідом між викладачами. Не знаю чому припинився обмін літніх учнівських таборів, дуже корисний для живого спілкування.  

         Культурна діяльність повинна постійно відчувати підтримку України, організатори подій в Румунії обов’язково повинні запрошувати артистичні колективи з України, а організатори культурних подій на Україні запрошувати українські колективи з Румунії. В цьому напрямку я започаткував шити-вишивати для кожної важливої культурної події рушник, з узорами, притаманними кожній зоні, в якій відбувається подія, і постійно зшивати ці рушнички з одного боку трикольоровою стрічкою (червоно-жовто-синьою), а з другого двокольоровою (синьо-жовтою). Сувій таких рушників вручався би на з’їзді СУРу кожній повітовій організації підряд. 

         Я продовжую організувати міжнародні пленери з художниками, які пізнали і люблять Буковину, в нас вже є тісні зв’язки, і я хочу подарувати Bам одну картину литовського художника, який намалював екстер’єр Сучевицького монастиря. Це на добру згадку про нашу зустріч з Вами!

         Михайло Міхаєску-Анюк: – Я також гратулюю Вас з нагоди приходу на високодостойну посаду! Вважаю, що ми можемо допомогти Україні тільки якщо буде спільна праця, будуть реальні пропозиції, реальні рішення і конкретні кроки. Українська діаспора в Румунії не є настільки економічно потужна як в Канаді, США, Англії, Франції та інших країнах, але ми можемо багато дечого зробити для іміджу України в Європі чи в світі навіть, бо оця нестандартна війна, що точиться на Україні, має за мету і спотворення образу країни та народу.  

         Нашими заходами, за допомогою нашої преси, радіо і телебачення, церкви навіть, ми постійно були і продовжуємо бути солідарні з українським народом, підтримувати його матеріально і морально.

         Як бачимо, Україна поводить себе гідно, це визнає весь цивілізований світ, а це вже надає їй певний статус-плюс, бо бачать в ній європейську демократичну державу.  

         Хочу додати, що побратання місцевостей Румунії з місцевостями України в прикордонній зоні є дуже важливе з точки зору прямих людських контактів, але треба поширити цей захід і з дальшими місцевостями, бо з досвіду вже можу сказати, що Черні­вецькій області мало хто з пересічних українців знає, що в Румунії проживають споконвіку їхні побратими. Прямі контакти є живі контакти і приводять до живих результатів. Дякую за увагу! 

          Євсебій Фрасинюк: – Ваша Ексцененціє, я щиро приєднуюсь до попередніх вітань адресованих Вам! Ідею стосунків румунської народності з українською можна посунути навіть до часів будування культури енеоліту званої Трипілля-Кукутень, пройти через Середньовіччя та дійти до наших часів і завжди знайдемо багато спільного обом народам. Прадавня істина говорить, що справжня дружба між людьми/народами складається в часі і на основі взаємопізнання. Спостерігаючи за подіями в геополітичній зоні, в якій ми знаходимося, я зауважив, що по радіо і телебаченню часто вживаються на адрес України вирази як «штучна держава», «Крим – це подарунок Хрущова» і т.п. 

          Утвердилася в плині часу ідея, що історію писали і пишуть переможці. Частково це правда, але сьогодні кожен народ вивчає і виховується у власній історії, написаної своїми справжніми істориками, бо, не знаючи свою правдиву минувшину, жоден народ не зможе вбачати правдиво своє світле будуче. 

           На рівні Посольства, яке Ви очолюєте, було б корисно зорганізувати разом із СУРом круглий стіл, чи іншу форму спілкування, де б запросити з України істориків, науковців, а з Румунії представників української та румунської преси, котрі б поінформували на основі незаперечних доказів і детально про історію України, про її державність, про її історичні кордони і т.п. Дякую за увагу!

           Олександр Баньков: – Питання, які стосуються обох меншин, української в Румунії та румунської в Україні, що стосуються обміну досвідом викладачів, літніх таборів, контактів між учнями – ми це все знову почали обговорювати з румунською стороною після одинадцятирічної паузи, бо комісія і моніторинг, які проводились в 2006-му році, через позиції обох сторін, в принципі не привели до нічого корисного для обох громад і зараз я радий, що ми відновили цю діяльність, вона є складною, але корисною; зізнаюсь, що це було нелегко, але ось, наступного тижня в Києві відбудеться засідання представників обох сторін. Маємо серйозні підстави, що відновиться діалог і конструктив і з румунського боку, і з нашого боку, а візит президента Йоганніса в Чернівцях і в Києві дасть певного поштовху в просуванні наших інтересів про двосторонню підтримку українців в Румунії та румунів в Україні, у виявленні їхньої ідентичності.  

           Не є секрет, що Україна дійсно в складній ситуації маючи військові дії, багато втраченого промислового і торговельного потенціалу – на рівні 20% –, бюджетні витрати є набагато більшими ніж можливості. З румунською стороною ми обговорюємо можливості спільно залучувати європейські фонди, двосторонні проекти на користь обох громад. Ми відійшли від того стану, в якому звинувачували один другого. Бо коли сваряться дипломати, це не на користь пересічному люду. Тому кажу, що на сьогодні в нас є перспективи на новий діалог і сподіваюсь, що в найближчім часі зможемо поділитись конкретними результатами. Тут вписуються і багато питань, яких ви обговорили. Що стосується відновлення генконсульства в Сучаві, то деякі перспективи намічаються. Нам вдалося вже нівелювати економічне зростання до оптимістичного стану, тобто Україна може задовольнити внутрішні потреби, а в співпраці з СУРом, шляхом спільних діянь ми зможемо здійснити і ваші пропозиції. 

          Те, що є дуже важливо, ми зуміли об’єднати націю. Допомога, насправді, може бути різною, матеріальною, і моральною, і є важливою. Є в Україні Інститут Національної Пам’яті, який займається такими чутливими моментами історії України, сусідніми відносинами. Я згідний з тим, що з румунською стороною, на рівні експертів, було б корисно шляхом діалогу та певного етикету ідентифікувати спільну історію, факти, які більше нас єднають, і тут вкладаються інформації та пояснення нашої справедливої історії. Це все треба знати на основі реалій, документів, ар­хеологічних розкопок і т.п., щоб насправді зрозуміти, що діяла і діє Росія в Україні та яка це є загроза і для інших країн, коли не існує взаємоповага та дотримання норм визнаних міжнародним правом. Я родом із Луганська і знаю з реалій і живого слова все, що там відбувається, і боротьба, і пропаганда, але боляче є те, що всі страждають, ніхто нічого не виграє, бо від війни ніхто ніколи не виграв. Там є тероризм, якого російські війська підтримують, а тамтешні люди є заручниками ситуації. Вони не бажали війни, а війна прийшла до них. Гуманітарна складова бракує, бо ніхто не може доступити до Криму чи Донбасу. Російській владі, мабуть, байдуже як відносно людської долі української сторони, але й відносно своїх людей, які воюють за неї, вона не цінує людське життя, або цінує дуже мізерно. Одне є війна справжня, за правилами визнаними світом, а зовсім інша оця нестандартна, в якій найбільше страждає цивільний народ.  

          Я дякую вам за цікаву розмову, а ви знаєте, що відносини України з Румунією залежать і від того як ви працюєте, відноситись до румунської держави, як вирішуєте спільні справи. Бажаю успіхів Вам і до нової зустрічі! 

          Спільне фото, маючи на другому плані портрет Тараса Шевченка, увічнює цю зустріч, але винесе, я впевнений, на перший план палкий заклик Великого Кобзаря: 

          «Обніміться ж, брати мої,/ Молю вас, благаю!... Борітеся – поборете,/Вам Бог помагає!/ За вас правда, за вас слава/ І воля святая!» 

 

                                                                                                                                         Євсебій Фрасинюк