24 вересня в гуцульському буковинському селі Ульма, у несприятливу погоду, відбувся ІV-ий випуск фестивалю «Берестовий лист». Село Ульма знаходиться на північному заході Сучавщини, де входить в Румунію річка Сучава. Можна сказати, що це історичнe місце, бо тут була лінія фронту першої і другої світової війни. Ці місця відомі ще за часів молдавського володаря Штефана Великого, тут, за 300 метрів від румунсько-українського кордону, знаходиться Церква із храмом «Різдво Пресвятої Богородиці», як кажуть гуцули – «Другої Богородиці», збудована 1630 року без ніякого цвяха. Це на пам’яток нашого українського православія, який входить до протекторату ЮНЕСКО.  

         Існують писемні джерела, що цей Божий храм відвідав імператор Франц Йосиф у селі Селятині (тепер Україна). 

         Гуцули побожні люди, виховані християнською православною вірою. Вони везли мертвого волами по 40-50 км. з дому до церкви, лиш би поховали покійного там, де йому «приписaно» – на цвинтарі біля Божого Храму. Дорога не була легка. Мертвого везли два дні. Отець, почувши трембіту, ждав мертвого край села і робив 12 опроводів, останній опровід (як кажуть гуцули) був над могилою. 

        Як гонорар отцеві-пароху, гуцули дарували воли з умовою, щоб отець після 40 днів здійснив Божу Службу і «запечатав» гріб, тобто могилу покійного. 

       Подав я цей момент із життя гуцулів в минулому, аби доказати, що тут, у горах, красива не лише природа, гарні й люди, із своїми звичаями та мистецькими творіннями, що тут існує матеріальна та духовна культура, а гуцули своєю натурою прагнуть жити і творити вільно. Румунський поет європейського масштабу Михай Емінесу, переходячи частину Гуцульщини, запримітив, що гуцул старається проживати вільно, – як «птаха неба». Хто каже, що гуцул «бунтар», помиляється. Він не «бунтар», а борець за правду, за вільність людини. 

         Багато з цих характерних рис збереглися і до сьогодня. Жити і творити в горах, в недоступних ізольованих місцях – це не відсталість, напівдикість, а просто місце вільного проживання. Гуцули любителі книжки, їх діти ходили щоденно пішки до школи, які знаходилися на великій відстані, з метою навчитись «книжки», а багато гуцулів, головно чоловіків, були самоуками. 

        Влітку чи в холодну пору гуцули беруть участь в селі у різних подіях, а фестивалі, організовані Союзом українців Румунії, знаходять доми культури переповнені. І цим разом гратулюю центральне керівництво нашого Союзу, що заплановує і проводить різні події в ізольованих селах і присілках. Прикладом є присілок Площі, який знаходиться в горах за 120 км від муніципію Сучава – столиці повіту.

          Ульма також одна із гірських громад Сучавщини. В неприятливу погоду на фестиваль «Берестовий лист» ІV-го випуску прибули артистичні гуртки із міста Серет, формація «Коломийка», керована викладачем музики Зіркою Янош, а другий гурток, також серетський – це вокально-інструментальний чоловічий гурт, інструктор Віорел Гуцану, інструментально-вокальний гурток «Ізворашул» гімназійної школи села Ізвоареле Сучевей, підготовлений отцем-парохом Валентином Петром Арделяном, танцюристи гімназійної школи с. Киндешти Ботошанського повіту, одягнені в нових козацьких костюмах, вокальний жіночий гуцульський гурт «Полонинка» із села Палтіну, інструктор професор Ілля Савчук, шкільний повітовий інспектор з менеджменту та меншин Сучавського повіту. 

          «Доброї днини вам, гуцули громади Ульми, – вітаємо вас, моїх односельчан, гостей із сусідніх сіл, запрошених на фестиваль «Берестовий лист», висловився Юрій Чига, запросивши шкільного інспектора, голову Повітової сучавської організації Союзу українців Румунії Іллю Савчука до вітального слова пана і водночас бути керівником розгортання фестивалю. 

         Ілля Савчук в першій мірі передав привіт від пана Миколи Мирослава Петрецького – голови Союзу українців Румунії, депутата в Румунському Парламенті від українців Румунії. «Засновниками фестивалю «Берестовий лист» були Степан Ткачук, перший голова Союзу українців Румунії, та бувший примар Іван Баган, котрі, на жаль, відійшли у вічність» – сказав Ілля Савчук.  

           Дальше виступив Міхай Міхаєску-Анюк, представник Сучавської префектури, котрий сказав, що українська меншина є після мадярів і ромів за офіційними даними перепису населення із 2012 року. «Я впевнений в тому, що українців на Сучавщині є багато більше, ніж приблизно 6000 записаних. Лиш громада Дарманешти має понад 5000 чоловік, переважно українців. Такий був вибір наших земляків, мусимо його признати», – сказав пан Міхаєску, котрий подякував керівництву повітової організації СУРу за плідну співпрацю із Префектурою. 

           Ілля Савчук старався, і йому вдалося, вести оперативно програму – дві години із половиною. Я був присутній майже на всіх фестивалях, організованих СУРом у Сучавщині і постараюся об’єктивно представити мої враження.  

          Сьогодні Сучавщина має дуже талановиті артистичні гуртки. Це не лише моя думка, моє констатування. Олександр Масляник, письменник, заслужений журналіст України, головний редактор журналу «Гражда», що виходить у Львові, видавець, власник видавництва «Тиса» зі Львова, разом із генеральним директором Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосипа Кобринського із Коломиї, др. Яро­славом Ткачуком цієї весни були учасниками свята Івана Франка, організованого Бухарестською організацією СУРу, відвідали кілька сіл Сучавщини, де бачили кілька артистичних гуртків і на пленумі ХХІ конференції в рамках ХХІV-го випуску Міжнародного фестивалю Гуцулія, що відбувся 11-13 серпня 2017 р. в Коломиї, сказали публічно, що в Румунії всі меншини фінансово підтримані державним бюджетом для розвитку традицій та обрядів кожної меншини. Виділені суми залежать від числа кожної меншини, а українці є третьою меншиною, після угорців та циганів, що у Сучавщині існують ансамблі на високому професійному рівні, які будь-коли можуть бути серйозними конкурентами із державними чи приватними професіональними гуртками з України. Шановні гості дали, як приклад, ансамбль «Козачок» із буковинського села Балківці, приготовлений фахівцем-хореографом Петром Шойманом. 

           Формації, присутні на фестивалі «Берестовий лист», оновлюють свої репертуари.

           На високому рівні цього разу представилися перед публікою солісти Катерина Анич і Константин Мойса із Палтіну та Чумирни, В. Скутелніку із Киндешт Ботошанського повіту. 

         Солістка Лоредана Мендріштяну, молода викладачка української мови та літератури гімназійної школи с. Калинешти-Купаренка, своїм надзвичайним голосом і українською сучасною піснею зачарувала присутніх в домі культури с. Ульма.

         А що можна сказати про діточок гуртка «Ізворашул», котрі знаменито у 6-7 років виконують українські мелодії на мандолінах? Це труд і любов, компетентність отця-пароха Валентина Петра Арделяна, сина отця Івана Арделяна із гуцульського села Бистрий, що на Мараморощині, а тепер служить парохом у Ізвоареле Сучевей. 

          На жаль, несприятлива погода перешкодила урочистій ході формаціям в традиційній убері центром села Ульма. 

 

                                                                                                                                         Юрій Чига