Бути місцевим радником означає боротися за свою громаду, рухати гори заради людей, які обрали тебе, або… протистояти знесенню школи. Завдяки Івану Рекалу, понад 80 учнів з селища Кривий Марамуреського повіту не змушені йти щоденно 4 кілометри пішки, аби здобути освіту.
«Минулого року, точніше 4 лютого, на порядку денному засідання ради були проекти, які мали за мету переведення з державного у приватну власність професійної школи Кривий, структури Леспедя де Жос (Ляспідь), Лужана та Міклуша, які мали бути знесені, а учні мали бути переведені до центральної професійної школи», – пригадує Іван Рекало.
Фактично мали бути знесені три будівлі. Він відчув, що не може сидіти склавши руки, і зайняв непохитну позицію та почав боротьбу за збереження шкіл. Він згадав, що також був учнем і йому було неприємно йти кілька кілометрів у сніг та хуртовину. Думав про учнів, які мали бути переведені.
«Оскільки йшлося про велику кількість учнів і дошкільнят, які ходили до цього закладу, я організував зустрічі з батьками, які були незадоволені пропозицією мера. Поширюючи проблему в соціальних мережах і після розмов на цю тему, понад 100 батьків учнів, прийшли до мерії. Після дебатів жоден радник не підтримав за проєкт, так само його не підтримав і мер. Зараз учні з Кривого продовжують навчатися в цих будівлях», – свідчить Іван Рекало.
«Не потрібно носити плащ, щоб бути героєм. Достатньо бути залученим і бути прикладом для своєї громади», – каже Іван Рекало. І він має рацію, адже присвятив себе повністю громаді з Кривого. Залишайтеся з нами і ви дізнаєтеся більше історій про Івана. Воно того варте!