Шкільна інспекторка Марія Сабо-Кондрей до Всесвітнього дня освіти: «Вчителі змінюють долі!»

З нагоди Всесвітнього дня освіти ми провели розмову зі шкільною інспекторкою з питань української меншини Марією Сабо-Кондрей (П.Ш.І. Тіміш) про освіту, про учнів та їхні очікування, про задоволення та виклики професії.

З усіма обмеженнями, притаманними вражаючій викладацькій кар’єрі, що охоплює понад 25 років, вона сказала відверто і прямо: «Якби я могла повернутися в минуле, я б зробила той самий вибір. Ціна дуже висока, але це найблагородніша професія. Вчителі змінюють долі! Я хочу, щоб кожен вчитель змінював долі учнів на краще.»

Освіта – процес збагачення розуму і серця!

Для Марії Сабо-Кондрей покликання вчителя є найбільшим викликом, адже «воно передбачає формування маленької душі, щоб скеровувати її кроки до становлення дорослої людини, використовуючи цілісний підхід».

З 1995 року, коли почала працювати вчителькою, спершу в сільській школі Полян Марамуреського повіту, а потім вчителькою в школі с. Бетхаузен Тіміського повіту, і до сьогоднішнього дня, вона сформувала сотні маленьких душ, які стали доброчесними дорослими людьми в складному суспільстві.

За всі ці роки вона зрозуміла, що освіта – це більше, ніж те, що написано в підручниках чи наукових статтях. «Це процес збагачення розуму і серця, який веде нас до знань і професійного, духовного та емоційного зростання, розвиває наш потенціал», – каже Марія Сабо-Кондрей. «Це безперервний процес, упродовж якого розум і серце переплітаються, формуючи особистість і суспільство”.

Після стількох років роботи в освіті, я подумав, що її досвід дозволяє їй бути потужним голосом, тому запитав її, чого бракує сьогодні в освітньому процесі і, що може принести додану вартість?  Відповідь була природною: «Цілісного підходу. Це життєво важливо.»

«Я вважаю, що учні у 21 столітті потребують рольових моделей для реагування на виклики, з якими вони стикаються, вони потребують цілісного підходу. Вони повинні відчувати, що їх цінують, їм кидають виклик, але в той же час потрібен і твердий підхід.»

«Вивчення різних культур і поглядів може сприяти розумінню і толерантності в суспільстві. Навчання впродовж всього життя та адаптація навчальної програми до мінливих потреб ринку праці є своєчасним і неминучим. Система освіти, родина і суспільство повинні бути партнерами в партнерстві. Триниткова мотузка не рветься. Це лише кілька аспектів, які можуть принести користь освіті, але дуже важливо адаптуватися до конкретних потреб кожної освітньої системи», – зазначила Марія Сабо-Кондрей.

Найбільше задоволення – повага колишніх учнів

З 2022 року вона є шкільним інспектором з питань української меншини (П.Ш.І Тіміш). Була вчителем-методистом, членом або головою різних комісій та рад у галузі освіти. Вона працювала з десятками вчителів, сотнями учнів та мусила впоратися з різноманітними ситуаціями. З її точки зору, добрий вчитель повинен мати належну підготовку, щоб заслужити повагу і мати здатність привертати увагу учня. Якщо він має цей талант і захоплений своєю професією, він матиме успішну кар’єру і виховуватиме людей, які будуть доброчесними у всіх відношеннях.

Що приносить найбільше задоволення? Дуже просто – вдячність колишніх учнів, каже Марія Сабо-Кондрей. «Нещодавно до мене завітав один з моїх колишніх учнів, який прибув з іншої країни, аби познайомити зі мною свою родину та представити мені свою дружину. Це доросла, відповідальна людина, яка створила щасливу родину, яка має гідну професію і правильно виховує свою доньку. Що може бути прекраснішим? Коли бачиш, що маленькі діти, яких ти навчила тримати олівець в руці, стали ЛЮДЬМИ, з якими тобі приємно зустрітися, які активно включаються в громадське життя та роблять честь всім навколо себе – розумієш, що не має кращого подарунка від життя.»

«Коли отримуєш такий відгук, немає, повторюю, немає більшого задоволення! Це надихає мене і дає мені сили наполегливо працювати в системі освіти.»

Наприкінці розмови інспекторка нагадала мені слова Нельсона Мандели: «Освіта – це найпотужніша зброя, яка може змінити світ» і сказала, що «світ, суспільство стануть кращими тільки через освіту, яка є процесом, що триває все життя».

Це дійсно змушує задуматись! Це, безумовно, найблагородніша професія, але у мене таке враження, що ціна набагато вища…