У суботу, 6 лютого, голова Бухарестської філії СУР Михайло Трайста та Еміліян Онищук, внук письменника, представили доповіді про життєвий і творчий шлях письменника Дениса Онищука та прочитали його вірші у румунському перекладі Степана Ткачука. З концертом фолк-пісень виступив Дан Васілеску. У рамках заходу відбулась також презентація роману «Конокрадська честь» Михайла Гафії Трайсти у перекладі на румунську мову Лариси Михаєли Іспас.
У неділю, 7 лютого, в Бухарестській українській церкві було відслужено поминальну панахиду за письменником Денисом Онищуком, після чого відбулась друга частина культурного заходу, присвяченого українському письменнику Денису Онищуку. Іван Робчук, Ярослава Колотило, Еміліян Онищук та Михайло Трайста розповіли про роль Дениса Онищука у розвитку української літератури в Румунії. З цієї нагоди було представлено два відеоролики про життя Дениса Онищука.
У заході взяли участь члени Бухарестської філії СУР, симпатизанти, журналісти, cтуденти, представники Спілки письменників Румунії.
Денис Онищюк народився 20 січня 1901 року в селі Дорошівці Чернівецької області. Закінчив початкову школу в селі Кліводин, потім середню школу в Кіцмані. Він є випускником Бухарестського інституту фізичного виховання та спорту, по закінченні якого з 1927-го року вчителював у різних містах: Фелтічень, Бельць, Роман, Хотин, Cігету-Мармацієй. Після виходу на пенсію Денис Онищук оселився в Гура-Гуморулуй Сучавського повіту.
Перші друковані сатирично-гумористичні твори Дениса Онищука з’явилися в гумористичній газеті «Щипавка», яка виходила в Чернівцях. У 1920-1930 роки Денис Онищук активно співробітничав з чернівецькими часописами «Рідний край», «Будяк», «Самостійна думка», «Час», «Рада», «Українська ластівка», а також з українським журналом «Гей руп», що виходив у Бухаресті.
Денис Онищук переклав на румунську мову вірші Тараса Шевченка та Івана Франка. Водночас завдяки Денису Онищукові український читач дістав змогу познайомитися з творами румунських класиків Джорджа Кошбука, Йона Луки Караджале, Джордже Топирчану, Тудора Аргезі та, особливо, Міхая Емінеску. Протягом тривалого часу Денис Онищук присвятив себе збиранню українського фольклору Румунії. Частина зі зібраного ним на півночі Молдови матеріалу вийшла 1976 року окремою книжкою «Народ скаже – як зав’яже». У 1965 році в Бухаресті вийшла єдина прижиттєва книжка Дениса Онищука – збірка «Полин і мед». Посмертно у 2008 році в Чернівцях вийшла його автобіографічна повість „На шляху життя», а в 2013 році теж у Чернівцях побачила світло друку мемуарна проза „Спомини”.
Денис Онищук помер 9 травня 1975 року в Гура-Гуморулуй.
