1 травня 2025 року в рамках проєкту, ініційованого Музеєм козаків с. Дунавець, спрямованого на реконструкцію місцевої історії як частини української ідентичності, та за фінансової підтримки СУР, члени місцевих організацій Союзу українців Румунії з Тульчі, Теліци та Мурігьола здійснили документальний візит до Пам’ятника запорозького козацтва, розташованого в селі Верхній Дунавець Тульчанського повіту. Ця ініціатива відбулася за фінансової підтримки Союзу українців Румунії та мала на меті поглибити знання про історичну та культурну спадщину української громади в регіоні дельти Дунаю.

Ініціатива Музею козаків у Дунавці є більш ніж похвальною, оскільки вона спрямована на вшанування свого коріння та розповідь про маловідомі аспекти історії українського козацтва.

Пам’ятник увічнює ключовий момент в історії запорізьких козаків, які шукали прихисток в Османській імперії після зруйнування Січі Запорозької у 1775 році. Наприкінці 18 століття запорізькі козаки втратили свою традиційну військову роль через розширення Російської імперії та ослаблення її ворогів. У 1775 році Запорозьке козацтво було розпущене російською армією і близько 5000 українських козаків втекли до Добруджі, яка на той час перебувала під впливом Османської імперії, оселившись у Буджаку, а згодом у дельті Дунаю. Там вони заснували Задунайську Січ й отримали підтримку султана, але вступили в конфлікт з іншими групами, такими як некрасівці та ліпованці.

Це суперництво призводило до неодноразового знищення їхніх поселень. Деякі козаки повернулися до Росії, інші сформували недовговічні військові угруповання, такі як “Буджацьке військо”, а багато хто був колонізований на Кубані. Російсько-турецька війна (1806-1812) поклала початок російському контролю над дельтою та остаточному розпаду Запорозьких Вольностей. Після внутрішньої та зовнішньої боротьби запорожцям вдалося відвоювати Верхній Дунавець у 1814 році, де вони оселилися назавжди, асимілювавши залишки некрасівської громади.

Під час візиту учасники отримали детальну інформацію про історичний контекст поселення козаків у цьому регіоні, конфлікти та трансформації, що супроводжували його, а також про ключові постаті, які сприяли збереженню запорозького духу в Османській Добруджі. Весь цей досвід запропонував учасникам не лише урок історії, але й можливість замислитися над важливістю збереження колективної пам’яті.

На зворотному шляху була зупинка у фортеці Халміріс, археологічній пам’ятці національного значення, розташованій приблизно за 2,5 км на схід від села Мурігьол. Відвідування руїн фортеці завершило день, присвячений відкриттю її історичного коріння, виводячи на перший план зв’язок між цивілізаціями, які співіснували в цьому унікальному регіоні протягом століть.

Ця акція є частиною серії ініціатив СУР, присвячених відкриттю місцевої історії та зміцненню почуття приналежності до спільноти, яка протягом століть зберігала свою гідність, традиції та віру.