Багато підсумків підбиватимуться по завершенню цього періоду великих випробувань. Нам доведеться підраховувати витрати і втрати, ми будемо рахувати жертв чи безробітних, напевно не бракуватиме соцопитувань.
Але я боюся, що бракуватиме оцінки політичної етики. Хвороба та запроваджені через неї соціальні обмеження ніяк не знеохотили – як мало б бути у важкі часи – суб’єктивізм, демагогію, привласнення чиїхось заслуг, взаємні «підніжки» та інші притаманні політиці дії.
Навпаки, замість солідарності доводиться констатувати більший розкол, замість добросовісності – ще більше хитрощів, замість відповідальності перед електоратом – ще більше бажання його обдурити.
Наче вірус вражає не лише легені, а й совість, я спостерігаю ескалацію безсоромності та нових спроб обману і маніпулювання свідомістю громадян. Якщо ми проігноруємо ці прояви, заохочуватимемо зухвалість і дріб’язковість.
Наведу один приклад: Союз Українців Румунії відчув необхідність вжити певних дій, по змозі, аби прийти на допомогу лікарням у населених пунктах, в яких проживають й українці, для забезпечення їх необхідними засобами, обладнанням та препаратами, а також допомогти оснастити школи технічними засобами навчання.
Ми не хочемо хизуватися цими діями, бо вважаємо, що вони повинні бути частиною більш масштабної благодійної діяльності. Але нас обурила ініціатива окремих осіб у повіті з найвищою концентрацією етнічних українців, у спробі приписати чужі заслуги місцевим обранцям, які нічого не зробили в цьому сенсі.
Я б не порушив це питання, якби це був єдиний випадок. Але виборча одержимість призводить до втрати здорового глузду на всіх рівнях, в тому числі у нашому вищому законодавчому органі – Парламенті Румунії.
Я є членом фракції, яка ініціювала один із нещодавно прийнятих законів щодо підтримки медицини. Як тільки законопроєкт був схвалений профільним комітетом, ми стали свідками того, як дехто, не будучи ініціатором, приписав собі заслугу ініціювання закону. Ця неприпустима поведінка вже була піддана критиці з цієї трибуни моїми колегами по парламентській фракції, але пояснень чи вибачень від тих, про кого йдеться ми так і не почули.
Упродовж історії суспільства ставали мудрішими та духовно чистішими, зміцнившись завдяки пережитим випробуванням. Мені цікаво, чи те саме станеться і з нашим суспільством наприкінці поточного періоду?
